toŋ
{описательное} {наречие} 1. (ringing blow)
♦ t͡ɕa•ŋəm toŋ pere•m {глагол второго спряжения} to ring a bell
2. motionlessly, still
♦ toŋ ʃint͡ɕe•m {глагол второго спряжения} to sit still